Топ-5 причин загибелі озимих культур в зимовий і ранньовесняний періоди

Перед відновленням весняної вегетації головним завданням агронома є оцінка стану посівів озимих культур. Цей етап є досить важливим для прийняття рішень про можливе пересівання або зміну норм внесення добрив.

Щоб правильно оцінити ситуацію на полі, необхідно розібратися в причинах, які впливають на перезимівлю рослин. Допомогти в цьому зможуть відповіді на наступні питання: які морози здатна витримати пшениця, чим відрізняються види крижаної кірки, який допустимий відсоток втрат при перезимівлі, а також які агротехнічні прийоми дозволять врятувати посіви.

На зимівлю впливають погодні умови, морозостійкість культури і агротехнічні заходи. Аналіз умов перезимівлі ґрунтується на визначенні несприятливих явищ, таких як: вимерзання, вплив крижаної кірки, випрівання тощо.

Вимерзання – це загибель рослин під впливом низьких температур. При утворенні кристалів льоду в певних тканинах ушкоджуються клітини, в результаті чого рослина гине. Відразу після пошкодження морозом рослини зберігають природний зелений колір, але після відтавання швидко жовтіють і втрачають тургор. Після пошкодження вплинути на ситуацію неможливо.

Щоб запобігти вимерзанню, важливо вибрати морозостійкі сорти, внести у ґрунт фосфорно-калійні добрива ще восени, збільшити глибину посіву та вдатися до агротехнічного прийому боротьби з засухою – снігозатримання.

Крім особливостей сорту, на морозостійкість також впливає фаза розвитку рослин. Так, у фазі кущіння озима пшениця витримує до -21°С, а сходи тільки до -12°С. Перед відновленням вегетації морозостійкість озимих знижується. Тож, короткочасні похолодання до -10°С можуть привести до повного вимерзання посівів. На момент відновлення вегетації нормою є до 10% втрат рослин від вимерзання.

Крижаною кіркою називають шар льоду на поверхні поля, що з'являється при чергуванні заморозків і відлиг. В окремі роки крижана кірка призводить до загибелі і пересіву значних площ озимих культур. Так, в 2003 році в результаті заморозків і тривалого перебування під притертою крижаною кіркою в Україні загинуло 59% посівів озимих зернових. Дія крижаної кірки на посіви залежить від декількох факторів: чим товстішою є кірка, і чим довше вона лежить на полі, тим нижче відсоток перезимівлі. Так, 25-30 мм притертої крижаної кірки, які знаходяться на полі 15-20 днів, знищать 30-40% рослин. Такий же шар льоду за місяць призведе до загибелі 50% рослин. Розрізняють крижану кірку кількох видів – притерту, підвісну і наст.

Притерта крижана кірка з'являється в результаті замерзання талої води або дощу на поверхні ґрунту. Особливо небезпечною вона є при повному вмерзанні рослини в лід.

Щоб прибрати крижану кірку, необхідно її замульчувати торфом, землею, дефекатом або іншим темним добривом, яке сприятиме таненню льоду. Це слід робити тільки під кінець зими, коли лід почне танути, щоб прискорити процес.

Підвісна (нависла) крижана кірка, на відміну від притертої, утворюється на поверхні снігового покриву.

Проти підвісної крижаної кірки застосовується коткування зубчастими або кільчастими котками. Проходи котком шириною 10-15 м здійснюють через кожні 5 метрів. Цей метод варто застосовувати у випадку, якщо кірка не надто товста, і ризик пошкодити посіви є мінімальним.

Наст – розпушена крижана кірка на сніговому покриві, яка не завдає шкоди посівам і не впливає на зимівлю.

Випирання призводить до оголення вузлів кущіння, а також до розриву кореневої системи озимих. Спостерігається на важких або розрихлених та неосівших ґрунтах під час чергового замерзання та відтаванні ґрунту. Для запобігання цієї проблеми рекомендується вибирати сорти озимих з глибоким заляганням вузла кущіння і збільшувати глибину посіву. Поліпшити стан полів після випирання можна коткуванням. Ця операція дозволить притиснути вузли кущіння назад до ґрунту. Такі посіви необхідно підгодувати збільшеною нормою азотних добрив. Боронувати не рекомендується.

Випрівання – загибель посівів, викликана випаданням сніжного покриву на непромерзлий ґрунт, який тримається протягом 80-100 днів. Перебуваючи під снігом тривалий час, рослини виснажуються і гинуть. Після танення снігового покриву стають помітними побурілі та зів'явші рослини.

Вимокання – загибель посівів в результаті перебуванням під талою водою протягом 10-15 днів і більше. Пошкодження часто мають осередковий характер. На полях утворюються «блюдця», особливо на глинистому ґрунті і в низинах. Під час весняного застою води протягом 10 днів втрати становлять до 40% рослин. Проти вимокання допомагає щілювання ґрунту.

Ослаблені випріванням або вимоканням посіви можуть бути уражені хворобами, наприклад, сніговою пліснявою і кореневою гниллю. Тому велике значення для захисту має правильно підібраний сорт, протруювач та оптимальні норми внесення азотних добрив.

За даними експертів, причини загибелі озимих зернових у процентному співвідношенні наступні: вимерзання – 20%, крижана кірка – 15%, вимокання – 10%. Своєчасні захисні заходи, а також агротехнічні прийоми дозволять знизити відсоток втрат і збільшити врожайність.